Вчене звання і науковий ступінь: доктор ветеринарних наук, професор, академік НААН, заслужений працівник вищої школи України.
У 1954 р. закінчив Черкаський ветеринарний технікум, працював ветеринарним фельдшером, у 1961 p. – Білоцерківський сільгоспінститут, далі завідувач ветеринарної дільниці.
У 1964–1967 pp. аспірант, а далі асистент кафедри хірургії Білоцерківського СГІ. У 1968-1969 pp. за сумісництвом – заступник декана ветеринарного факультету, 1969-1973 pp. – секретар партійного комітету інституту, 1970-1973 pp. – старший викладач та доцент кафедри хірургії та акушерства, 1973–1977 pp. – проректор з навчальної роботи, 1973–1993 pp. – професор кафедри, і у 1993–2006 рр. – завідувач кафедри хірургії, 1977–2005 pp. – ректор Білоцерківського ДАУ, 2006–2013 рр. – радник ректора університету.
Кандидатську дисертацію на тему: «Морфологические и функциональные изменения у поросят после срезания зубов» захистив у 1967 р., докторську «Використання лазерів у ветеринарній хірургії» – 1997 р.
Академік В.М. Власенко збагатив аграрну науку і практику новаторськими розробками в галузі зубо-щелепової хірургії, профілактики дефіциту фтору, епізоотологічного дослідження екосистеми, екополітики і організації ветеринаоної справи в Україні. Вперше у ветеринарній медицині розробив технології лазерної високоенергетичної хірургії у тварин. Під його керівництвом розроблено і впроваджено застосування низько-енергетичних (гелій-неонових) лазерів за гнійно-некротичних процесах у тварин шляхом дії їх на осередок ураження після , хірургічної обробки, впливу через біологічно активні точки і рефлексогенні т-зони, а також опромінення крові in vitro та in vivo.
Нині є керівником завдання 1 рівня галузевої науково-технічної програми «Науковий супровід ветеринарного забезпечення тваринництва України в контексті реалізації міжнародної стратегії (МЕБ, ВООЗ, ФАО) «Єдине здоров’я» на 2016–2020 рр.
Автор понад 180 наукових праць, серед яких 24 підручники та навчальних посібники, з них «Словарь терминов ветеринарной хирургии» (1984), «Хирургия в промышленном свиноводстве» (1985), «Грыжи у животных» (1987), «Хирургические болезни сельскохозяйственных животных» (1988), «Хірургія у молочсному тваринництві» (1994), «Хірургія у свинарстві та вівчарстві» (1998), «загальна ветеринарна хірургія» (1999),. Він є співавтором Закону України «Про ветеринарну медицину» (1992р.), «Довідник з ветеринарної хірургії» (2001), «Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна анатомія» (2003), «Спеціальна ветеринарна хірургія» (2003), «Антисептика та асептика у ветеринарній хірургії» (2005), «Словник термінів ветеринарної хірургії» (2008), «Тлумачний словник клінічних термінів ветеринарної медицини» (2008), «Сучасні методи інструментальних досліджень у ветеринарній хірургії» (2010), «Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна анатомія»(2006), «Загальна хірургія» (2008). Він є співавтором Закону України «Про ветеринарну медицину» (1992).
Надзвичайно творчою і плідною була робота академіка Власенка В.М. на посаді ректора протягом 28 років: у 1993 р. в Україні запроваджена ступенева форма ветеринарної освіти, створено Інститут післядипломного навчання керівників і спеціалістів ветеринарної медицини (ІПНКСВМ), єдиний в Україні; у 1995 р. здобуто статус навчального закладу на університет; у 1997 р. на базі університету створено "Міжобласний освітній комплекс", до складу якого увійшли 31 установа.
1977 р. – введено в експлуатацію студентський гуртожиток №5 на 400 місць; 1979–1980 pp. – побудовано табір відпочинку праці в Криму на березі Чорного моря; 1986 р. – зведено гуртожиток №6 на 408 місць; 1992 р. – побудовано студентський гуртожиток №7 за проектом малосімейних квартир на 234 квартири; 1994 р. – побудовано студентський гуртожиток №8;
в 2004 р. здано в експлуатацію житловий будинок на 60 квартир для НПП;
У 1991 р. навчально-клінічний комплекс загальною площею 18500 квадратних метрів був зданий в експлуатацію; в 1995 р. побудовано навчально-лабораторний корпус зооінженерного факультету (корпусу №9); 1992 р. введено в експлуатацію овочесховище, у 1993 р. введено в експлуатацію студентську їдальню, в 1997-1998 pp. покрито двосхилими шатровими дахами гуртожитки №4 і 6 та корпуси ветеринарного факультету; 2000р. – завершено будівництво і введено в експлуатацію біолого-експериментальний корпус (віварій); 2003 р. – побудовано склад пального з паливно-заправною станцією; 2004 р. – побудовано 3 автономні модульні котельні на 3000 кВт для гуртожитку №4, навчальних корпусів №9 і 10; 2005 p. – під двосхилим шатровим дахом зведено морфологічний корпус (№10), який забезпечено інженерними комунікаціями, автономною модульною котельною.
Крім того, були побудовані об'єкти, що мали виховне значення для студентів. Так протягом 1977–2004 pp. були відкриті меморіальні дошки І.М. Сошенку, К.Г.Стеценку, М.С. Урицькому, Л. Варинському, П.Г. Лебединцеву, A.M. Люльці – видатним випускникам і співробітникам; 1977 р. – побудовано Пам'ятний знак співробітникам і студентам, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни; 1980 р. – споруджено Стелу Героїв Радянського Союзу і Героїв Соціалістичної Праці – випускників і співробітників інституту.
В 1986р. відкрито аспірантуру із 13 спеціальностей, інститут з трьох факультетів перетворився в університет з 7 факультетами, навчально-дослідне господарство увійшло структурним підрозділом в університет як Навчально-науково-виробничий комплекс.
Починаючи з 1992 p., університет налагодив зв'язки і успішно співпрацював із багатьма зарубіжними країнами над виконанням спільних програм: АГФЕД, ТЕМПУС-ТАСІС, РІП (Британська рада), НОУ-ХАУ, НАТО, ДААД, Джікап, Сусфуд, Хопс, Конкордія,Сепс, Зенкенберг, Ойлер, Відрод-ження, Євразія, Фулбрайта, Кохрана, АПОЛЛО. Завдяки цьому науково-педагогічні працівники систематично підвищували свою кваліфікацію в університетах Кембриджа, Ексетера (Велика Британія), Гіссена і Франкфурта-на-Майні (Німеччина), Колорадо, Меріленда, Мінесоти, Міссурі, Північної Дакоти, Пенсільванії, Арізони, Айови, Вермонту (США); Канади, Аргентини, Ліону (Франція); Норвегії, Швеції, Голландії та інших країн.
Свідченням міжнародного визнання освітньої і наукової діяльності університету стали прийняття його до Всесвітнього консорціуму установ вишої освіти і науки (2001 р.), до міжнародної організації CEVEO (2003р.), та до Асоціації ветеринарних університетів і факультетів Європи (2004р.), чим втілив в життя концепцію входження до світового науково-освітнього співтовариства. Разом з університетом ім.. Юстуса Лібіха (Гіссен, Німеччина) відкрито спільний Інститут Європейських Інтеграцій (2004 р.).
У 2005 р. обраний почесним професором Вищої національної ветеринарної школи Франції (м. Ліон), у 2006 р. обраний почесним професором Харківської державної зооветеринарної академії. Обрано почесним громадянином м. Біла Церква і внесено до "Золотого фонду" міста.
Нагороди і відзнаки: ордени "Дружби народів" (1986), "За заслуги" III ст. (1995), "За заслуги" II ст. (2004); медалі "За доблестный труд" (1970), "За спасение утопающих" (1976), "50 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг." (1995), "Захиснику Вітчизни" (1999), "60 років визволення України" (2004), "60 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг." (2005),"65 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг." (2010). Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради УРСР (1980), має почесні звання "Заслужений працівник вищої школи УРСР" (1984 р.) та "Почесний працівник фізичної культури і спорту України" (2004 p.), є лауреатом премії Національної академії аграрних наук "За видатні досягнення в аграрній науці" (2010 p.). У 2002 р. Міжнародна рада Американського біографічного інституту визнала його "Людиною року", представила до американської "Медалі Честі", обрала членом Наукової дорадчої ради цього Інституту".